Шприци під масками

ШПРИЦИ ПІД МАСКАМИ

Український уряд ухвалив низку нормативних документів щодо підтвердження якості продукції та джерела її походження, введення системи ліцензування та сертифікації товарів іноземного виробництва. Створено й комісії, що наглядають за додержанням норм законодавства. Але, незважаючи на це, деякі не надто порядні виробники та продавці намагаються обійти закон і продати неякісну продукцію, свідомо ввівши в оману споживачів стосовно її справжньої якості. Така ситуація може виникнути на ринку будь-якої продукції, але в даному разі йдеться про ту, що склалася на ринку шприців.

Сьогодні шприц не є рідковживаною річчю у медичній практиці. Люди з певними хронічними захворюваннями змушені користуватися ними чи не щодня. Отож вибирають продукцію менш травматичну і зручнішу для користування. Нині такими є трикомпонентні шприци, які завдяки вдосконаленій конструкції (наявності гумового ущільнювача на поршні) дають змогу істотно зменшити больові відчуття та убезпечитися від ускладнень (гематом тощо). Тож деякі фірми, користуючись високим попитом на цю продукцію, намагаються під маскою добротного шприца підсунути свої недосконалі вироби, виготовлені з дешевих матеріалів десь у Південно-Східній Азії чи іншій Тьмутаракані.

А щоб покупець ні про що не здогадався, розміщують на упаковці неповну або „відкориговану” інформацію щодо місця виробництва товару. Так, головна компанія реєструється в країні до якої споживач, напевно, буде ставитися з повагою та довірою, а виробництво розташовується в тих країнах, де завдяки наддешевій робочій силі можна максимально знизити собівартість. Дешева робоча сила означає низьку кваліфікацію працівника, а гонитва за здешевленням продукції - нехтування вимогами до сировини, умов транспортування та зберігання виробів.

В одній з київських аптек ми придбали трикомпонентний шприц Medicare, на упаковці якого красувався чіткий напис: “Виробник – Великобританія”. Завважте - не назва виробника, не адреса, а назва країни! І даремно шукати на упаковці чи навіть на Інтернет-сайті адресу виробника. Немає її і в реєстраційних документах МОЗ. Це одразу викликає занепокоєння: споживачеві нав’язливо торочать, що цей товар походить з Великої Британії. І лише в приватній бесіді з представником імпортера цієї продукції вдалося з’ясувати: виробничі потужності Medicare розміщені аж у Малайзії.


Придбаний у тій же аптеці інсуліновий шприц українського виробника виявився таким, що також не пройшов перевірку документацією. З’ясувалося, що купуючи шприци під вітчизняним брендом, українські споживачі підтримують економіку Китаю. На Інтернет-сайті Державної служби лікарських засобів повідомляється, що один вітчизняний виробник шприців навесні цього року зареєстрував для ввезення в Україну шприци, вироблені в Китаї. І не тільки інсулінові, а весь спектр стандартних ін’єкційних об’ємів.

Як бачимо, йдеться не про поодинокі випадки приховування справжньої інформації про походження товару. Один з дистриб’юторів оптових компаній, що продають в Україні шприци різних виробників, прокоментував ситуацію так: виробники та реалізатори знають, що український споживач більше довіряє західним виробникам, або навіть вітчизняним, аніж китайським, малазійським та з інших країн третього світу. Через низьку якість з українського ринку вже майже зникли шприци корейської фірми BULIM MEDICAL, не користуються попитом і шприци в’єтнамської компанії MEDIPLAST MEDICAL PLASTIC COMPANY, хоча та й намагалася надати їм японського „присмаку”. Коли респектабельну маску з цих товарів було зірвано, попит на них відразу ж знизився.

Знаючи про ці сумні факти, великі фармацевтичні компанії, вживають щодо них профілактичні заходи. Ось що сказав з цього приводу генеральний директор компанії «Фалбі» (дистриб’ютор лікарських засобів та одна з найбільших у країні аптечних мереж) Олександр Мельник: „Ми ніколи не прагнемо заповнити свій прайс-лист товаром неперевіреної якості, навіть, якщо він значно дешевший. Аби бути певним, що через деякий час після введення до асортименту нових ліків чи медичних інструментів, не доведеться відповідати на рекламації, ми ретельно вивчаємо своїх потенційних ділових партнерів. І зокрема обов’язково задаємо питання щодо країни фактичного розташування виробництва.”

Постає цілком закономірне питання – куди дивиться держава, хто і як повинен контролювати якість медичної продукції на ринку? У ситуації зі шприцами їх необхідно зареєструвати в Державному реєстрі медичної техніки та виробів медичного призначення, за це відповідає Державна служба лікарських засобів і виробів медичного призначення, яка підпорядковується Міністерству охорони здоров’я. Проте при поданні товар на реєстрацію повідомлення про місце розташування виробничих потужностей закон не вимагає. Ми попросили прокоментувати таку ситуацію представників цієї служби, проте у відповіді нам відмовили, натомість запропонували звернутись з цього приводу з офіційним листом, на який впродовж 30 днів надійде відповідь.
Знаючи, що шприци при реєстрації повинні проходити випробування в Системі УкрСЕПРО, ми звернулися за коментарями і туди. Працівник одного з органів сертифікації, Державного підприємства Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів ДП “Укрметртестстандарт”, пояснив по телефону, що виробник не зобов’язаний зазначати місце виробництва товару, головне, щоб товар відповідав усім стандартам якості, запровадженим в Україні. Також, посилаючись на статтю 12 Закону України «Про захист прав споживачів», додав, що в цій ситуації будь-які права споживачів, на його думку, жодним чином не порушуються.

Проте фахові юристи не згодні з розумінням закону чиновником: у пункті 2 статті 19 Закону „Про захист прав споживачів” йдеться про неприпустимість нечесної підприємницької діяльності, яка вводить покупців в оману, зокрема, щодо географічного походження товару. Тобто, з одного боку, постачальники псевдоєвропейських шприців дотримуються букви закону – пишуть назву фірми, країну, але грубо нехтують духом закону, приховуючи, що країна реєстрації фірми та країна виробництва товару розміщені у різних частинах світу. А закон повинен забезпечувати людині право володіти повною та достовірною інформацією при виборі товару – і, можливо, для цього треба ініціювати внесення змін до чинного законодавства або методів контролю за його дотриманням. І боротися з подібними фактами обману покупців держава може, і робити це повинна вже сьогодні.

Опубліковано: "Урядовий кур"єр"